Рівненська обласна громадська організація "Ключ до процвітання"

ПОЛЬСЬКИЙ ДОСВІД

 ЯК ОРГАНІЗУВАТИ ЕФЕКТИВНЕ САМОВРЯДУВАННЯ

Що таке Європа? Соціальні права? Свобода слова? Демократія?

Рівень життя? – Все це, а ще чіткі правила гри – для громадян, які повинні поважати державу і право. Але насамперед – для чиновників, які повинні зробити так, щоб громадяни поважали державу і право. Чіткі правила гри в Євросоюзі: не чини корупції, не кради те, що маєш покласти в бюджет, міняй державу так, як це піде на користь їй, а не тобі. 


Двадцять п'ять років тому Польща, як сьогодні Україна починала свій шлях у ЄС, щоб стати розвиненою європейською країною з високим рівнем життя. Ігор Корчак, член  ГО "Ключ до процвітання",
у складі делегації громадських активістів із Рівненщини у рамках проекту "Місцеве самоврядування Польський експорт-хіт" ознайомився з досвідом реформ, щоб зрозуміти, як проводилися реформи у Польщі перед вступом до ЄС, побачити результат і застосувати його в Україні.
 
Основний наголос візиту ставився на формуванні громадянського суспільства, розвитку місцевої демократії та потенціалі місцевих громадських організацій, ознайомлення з роботою влади всіх трьох рівнів. 
Місцеве самоврядування Вармінсько-Мазурського воєводства надає велике значення відносинам з Україною, своїм східним сусідом, а ще -  дуже подібне на Рівненщину - з її озерами, болотами та лісами. Важливим аспектом для цієї співпраці є і наявність великої і дуже активної групи української меншини в регіоні.

Місцеве самоврядування

Передача повноважень на місця стала чи не головною запорукою польського економічного дива та віддзеркалилася на рівні життя та добробуті кожного поляка. На які ж граблі Україні не наступити на цьому шляху? Об який камінь не спіткнутися? Відповіді ми шукали у Вармінсько-Мазурському воєводстві з центром у місті Ольштин, яке всі 25 років є партнером Рівненщини. Реформу базового рівня (яка реалізується в нас) Польща провела ще 1990-го. А вже через 8 років із 48 воєводств залишили 16, істотно скоротилася й кількість повітів. Тепер тут є три рівні місцевого самоврядування: гміна, повіт і воєводство. Вони аж ніяк не заважають один одному, бо делеговані їм повноваження не перетинаються, а лише доповнюють одне одного.
Зрозуміло, щоб прийти до таких результатів, Польщі знадобилися роки. Але головне - у правлячої еліти було прагнення, бажання зробити свою країну кращою. Свого часу Польща теж збирала досвід устрою держави по всьому світу, і створила те, що їй найбільше підходить - реформу місцевого самоврядування, визнану кращою в Європі.
- Для цього у нас була політична воля влади країни, - сказав шеф канцелярії сеймика Вармінсько-Мазурського воєводства Віктор Марк Лейк. Завдяки прийняттю законів Польщею в 90-х роках (чого сьогодні Європа чекає від України) з'явилася можливість розвитку в європейському напрямку. Саме тоді, 25 років тому був проведений комплекс реформ, закладений фундамент нової системи. 


 Адміністративна реформа дала можливість створити модель менеджерського управління. Місцеве самоврядування в Польщі грунтується на тому, що люди самі вирішують, що їм потрібно. А їх вирішення контролює Закон. Польща розділена на 16 воєводств (областей), 379 повітів (районів) і 2 478 гмін (громад). Всі ці рівні незалежні один від одного фінансово і діють на принципах субсидіарності та гарантованих доходів. Центральна влада не може втручатися в дії муніципальної. Кожен рівень виконує свою область завдань, найбільш близьких населенню. Так, гміни відповідають за початкову школу та медичні місцеві дороги. Повіти - за гімназії і вузи, лікарні, дороги між містами і селами. 
 А вже воєводства забезпечують функціонування національних вузів, магістралей державного значення і спецлікарень. Велика частина завдань припадає на гміну. Її влади не підкоряються повіту і воєводства і мають власний бюджет.
На прикладі Польщі ми бачимо, як за допомогою ефективного управління та розпорядження коштами можна значно підвищити рівень життя.
- Але для цього в першу чергу потрібен закон про самоврядування, - підкреслює шеф канцелярії сеймика Вармінсько-Мазурського воєводства Віктор Марк Лейк. - В Україні повинні пройти вибори голів міських і сільських органів самоврядування. І важливо обов'язково дати фінансовий інструмент, залишити в місцевому бюджеті частину податків, як засіб для розвитку. За рік ви побачите, хто, як справляється з роботою, і як можна змінити життя міста і села в кращу сторону.
Основа філософії ЄС - у розвитку регіонів, а не держави в цілому. Політика Євросоюзу спрямована на вирівнювання рівня територій. Всі проекти ЄС спрямовані на підвищення добробуту людей та прозорості у владі.
Реалізовуючи проекти з допомогою Євросоюзу, поліпшуємо умови життя, створюємо прибуткове виробництво і модернізуємо сільське господарство, щоб бути самодостатніми і успішними.
Вивчивши досвід Польщі в адмініструванні, можна сказати, що модель управління, коли гміни незалежні від повітів і воєводств, самостійно вирішують як їм розвиватися, сьогодні найбільш оптимальна для жителів. Адже вони самі відповідають за рівень свого добробуту і мають можливість його поліпшити. А органи влади перевіряють, чи законні рішення гмін. І в разі порушень - подають до суду. Тобто вирішують самі мешканці, не питаючи дозволу вищих органів.
Польські експерти, демонструючи свої досягнення, сьогодні готові передавати нам свій досвід в побудові системи самоврядування. Але вважають, що Україна повинна будувати систему виходячи зі своїх реалій. 


Підприємництво


Економічні закони дозволили створити ефективну ринкову економіку, де підприємці отримали нові правила гри і фінансову підтримку Євросоюзу.
Найбільша інвестиція Вармінсько-Мазурської Спеціальної економічної зони – ольштинський завод всесвітньо відомого виробника шин, французької компанії Michelin.
- See more at: http://www.polradio.pl/5/119/Artykul/133168#sthash.0If0ytpj.dpuf
Тоді у людей були побоювання, що ринок заполонять європейські товари. Але тепер очевидно, що польська продукція завоювала своє місце в Європі. І підприємці розширили свій ринок. 
  Містечко Ольштинек - центр місько-сільської гміни, що об’єднує майже 14 тисяч жителів у півсотні сіл та хуторів. До речі, майже половину території, як і на Рівненщині, займають ліси й озера. Це далеко не найбагатша гміна, тому тут створили спеціальну економічну зону, яка діятиме до 2030 року. Відповідно до політики ЄС, на територіях, де середня зарплата нижча від загальнодержавної, бізнес сплачує нижчі податки. Тож у таких офіційних офшорах охоче реєструються навіть великі компанії. В Ольштинеку рушій економіки - частина найбільшого в Східній Європі концерну "Мастекс" (переробка фруктів, виробництво соків і макаронів), який експортує продукцію в різні країни. Керує гміною рада з 15 посланців від територій (у нас це депутати). І представляють вони громаду, а не політичні партії. Є ще один, безоплатний рівень самоврядування - солтиси. У гміні Ольштинек їх 30, деякі представляють по 2-3 села. Це шановані люди, авторитет яких міцний. Чиновників у гмінній управі близько 40 - цього цілком вистачає для виконання делегованих повноважень. Бургомістр найпроблемнішими питаннями вважає дороги (адже структура їх утримання занадто роздрібнена: є дороги гмінні, повітові та воєводські) й фінансування освіти. У гміні 3 дитсадки і 5 початкових шкіл, які з’їдають левову частку бюджету. Бургомістр вважає, що стільки освітніх закладів не потрібно, але люди хочуть мати школу ближче. Вармінсько-Мазурською Найбільша інвестиція Вармінсько-Мазурської Спеціальної економічної зони – ольштинський завод всесвітньо відомого виробника шин, французької компанії Michelin. Звичайно, про такого великого, грошовитого, порядного інвестора, яким є фірма Michelin, мріє будь-яке місто. Місцева каса поповнюється грошима, чотири з половиною тисячі ольштинян знайшли тут роботу.   

Але гордість поляків - склозавод  W-M Glass, фірма створена з нуля і розвивалася завдяки ентузіазму та набуванню власного досвіду, і сьогодні, завдяки сприянню Євросоюзу та Вільній економічній зоні, вона може конкурувати й на зовнішніх ринках. Спеціальною економічною зоною понад 15 років управляє Акціонерне товариство, учасниками якого є органи місцевого самоврядування та Державна скарбниця.  Фермери переживали, що у них відберуть землю або скуплять за безцінь. Але урядом Польщі був прийнятий мораторій на продаж землі до 2016 року.  

Громадські організації і об’єднання

У Вармінсько-Мазурському воєводстві зареєстровано понад 6 тисяч громадських організацій, з яких 4 тисячі - постійно діючі: творчі та виробничі спілки, фахові громадські об’єднання, які працюють скрізь - від великих міст до найменших сіл.

На них орієнтуються місцеві органи влади, для них проводять грантові проекти місцевого розвитку.  
Село Анілово, де живе всього 200 мешканців, не має сільської ради, інтереси села в раді гміни з правом дорадчого голосу представляє солтис, якого мешканці обирають самі. Він навіть не отримує зарплати. Але в селі порядок, побудована громадська світлиця - місцевий центр дозвілля, дороги, парк. Все це зробили їм не політики чи депутати, а сама громада.
Мешканці самі працюють, самі вирішують, яким має бути село, виготовляють сувеніри з емблемою села - янголів. Їхнє село знають не тільки на рівні воєводства, а й у всій Польщі. Живуть його мешканці з тваринництва. Вирощують худобу, здають молоко на переробку. Ніхто з села виїжджати не планує. А розвиток виробництва різноманітними програми підтримує  і гміна, і повіт, і воєводство.

В  містечку Ніджіца громадська організація „Nida” об’єднала усіх представників народного промислу регіону та побудувала за кошти Євросоюзу в селищі культурний центр, який став центром культурного життя селищ.
Кошти на розвиток гміни - це, по-перше, її власні доходи, по-друге, субвенції з держбюджету, якими громада вільно розпоряджається. Якщо, приміром, зекономить на освіті, може використати на культуру. І нарешті дотації, які теж надходять із держбюджету. Але вони мають чітке спрямування, і розпоряджається ними воєвода (у нашому розумінні - представник Президента в області). Основні джерела доходів гмін - це податок на нерухомість, сільськогосподарський податок, лісовий, транспортний, від спадщини та 37% ПДФО - саме стільки залишається у гміні.  А гміни зацікавлені, щоб люди, по-перше, багато заробляли, а по-друге, жили на їхній території. Тож вкладають акумульовані кошти в розвиток, змагаючись між собою у привабливості. Нині сільські гміни навіть краще, ніж міста, дбають про інфраструктуру (мають власні корти, центри, басейни, аквапарки).
Ще одна тривога була - втрата національної ідентичності. Але в Польщі стало ще більше національних організацій, які проводять фестивалі, представляючи себе в Європі. У той же час враховуються інтереси нацменшин. І все це регулює Закон. На них орієнтуються місцеві органи влади, для них проводять грантові проекти місцевого розвитку. Громадянам, які самі змінюють життя свого населеного пункту, не бояться довіряти не тільки механізми контролю за владою, а й фінансові інструменти. Свої конкурси грантових програм для громадських організацій проводять у гміні, повіті, воєводстві та на рівні держави. Крім того, громадські організацій долучають і до прямого контролю за фінансовими витратами органів влади. Власні доходи середньостатистичної гміни становлять приблизно 50%, решта - дотації і субвенції. Самоврядування може брати кредити, але в певних межах. Максимальний ліміт заборгованості гміни — 60% власних доходів, тому збанкрутувати (принаймні теоретично) вона не може. Якщо ж раптом борги перевищують допустимі (а регіональна рахункова палата все це чітко відстежує), можна врятувати ситуацію через позику з держбюджету. Якщо ж керівництво гміни й цією рятівною соломиною не скористається, в ситуацію втручається уряд і відряджає туди комісара, який бере ситуацію у свої руки. Ось таке самоврядування під захисною парасолькою держави.

Корупція

Однією з проблем Польщі була корупція. Звичайно не така системна як в Україні. За часів Радянського Союзу в країні був дефіцит товарів. І щоб отримати бажане, треба було дати винагороду. Поляки розуміли, що відразу всі області життя охопити не зможуть, і потрібно вибрати якусь одну сферу для дій, сконцентруватися на подоланні корупції у сфері, яка важлива для населення, і базуючись на ній, тим самим завоювати довіру людей.  
У Польщі антікорррупціонний комітет почав з медицини. Було заарештовано 500 лікарів за хабарі. Вони отримали штрафи і покарання. У той же час у Польщі змінили закони, так би мовити, «узаконили» хабара - тепер люди платять в приватних клініках, а державну допомогу отримують по медичній страховці в порядку черги.
До проблеми корупції в Польщі підійшли системно, подолавши її в поліції, адміністрації та службі здоров'я:
паралельно здійснювали два комплекси заходів. Юридично - приймали закони, та психологічно - проводили ментальні заходи, проводили тренінги, заняття для службовців, проводили акції "Не даю, не беру хабарів",
створили фільми, ролики, де розігрувалася ситуація, коли люди себе виправдовують, показували, як проявляється корупція, читали лекції, розмовляли, і паралельно приймали закони про покарання за хабарництво і корупцію. Ці проекти були призначені для кадрового управління, навчили службовців думати іншими категоріями.
Поляки навіть розробили кодекс етики службовців, суть яких в наступному: Кожен чиновник піддається спокусі, коли йому пропонують вирішити питання за велику суму грошей в обхід законодавства. І тут два варіанти: відмовитися і попередити, що викличете поліцію. Але є й інший варіант - піти на угоду з совістю. Коли людина непорядно поступає, він намагається виправдати себе, що так роблять усі. І він би не брав хабар, якби йому не принесли гроші. Неможливо створити світ, де живуть лише ангели,але поляки змогли організувати систему, де людина не шукає собі виправдання. 
Важливим засобом боротьби з корупцією стала обов'язкова для кожного громадянина та установи щорічна подача декларацій, де необхідно вказувати весь свій дохід. За порушення кару несуть всі. Так, один з міністрів, що не вніс в декларацію подарунок - годинник вартістю 14 000 євро, позбувся своєї посади.
Головним секретом успіху Польщі у приведенні життя до знаменника справедливості є Закон, який не можна порушувати ні за яких обставин, інакше ви понесете покарання. Проїдете в трамваї без квитка, заплатите 200 злотих штрафу (50 євро), перейдете дорогу в недозволеному місці, скористаєтеся службовим становищем в корисливих цілях, міністр ви чи митник, студент або вчитель, Закон єдиний для всіх! Повернутися до старого устрою уже неможливо – Польща уже змінила понад 150 законів. І не хочеться.

Реформи не можуть бути цілком добровільними: з одного боку, це політика держави з елементами примусу, з іншого - бажання більшості її громадян, які вже не можуть жити по-старому.
Ключові моменти реформи - довіра до державних інституцій, якісна комунікація з громадою та зміна ментальності.
Так має бути і в Україні. Свого часу негласною антикорупційною програмою стало введення в Україні оцінювання для вступу до вузів, зараз працює антикорупційне агентство та комітет. Тому обирати варто, керуючись не фаховістю кандидата, а порядністю, бо фахівця собі у помічники він може запросити, а от совість – ні. І головне – щоб у народних вибранців вистачило політичної волі змінювати країну.


Корчак Ігор Ярославович,

Голова постійно діючої комісії з санітарно-епідеміологічних питань, екології, природних та земельних ресурсів
ГО "Громадянський поступ" 
Член РОГО «Ключ до процвітання»
  
жовтень 2015 року
Україна-Польща Ольштин



Немає коментарів:

Дописати коментар